Підтримувати Україну — означає захищати не лише її право на свободу, а й принципи, заради яких ця свобода має значення. Серед них — відповідальність за власні слова, повага до доказів і готовність вислухати відповідь навіть того, кому ми не довіряємо.
Ці принципи особливо важливі, коли ми пишемо про російські медіа.
Нещодавно редакція KARTEL KHIMPROM опублікувала матеріал про публікації сайту «Сенсаций.Нет» та його головного редактора Олександра Фролова. Приводом стало конкретне спостереження: фотографія з досьє Єгора Буркіна з’явилася в біографічному блоці про людину з іншим ім’ям.
Редакція повідомляє про повний збіг пікселів двох зображень. Це вагома підстава запитати про походження ілюстрації та перевірку підпису. Водночас у самому розслідуванні зазначено: замовника, фінансування та координацію можливої кампанії документально не встановлено.
Саме на цій межі варто зупинитися уважніше.
Запитання до редактора — ще не вирок
Підпис автора означає, що до нього можна звернутися по пояснення. Посада головного редактора дає підстави запитати про редакційні процедури. Проте жодна із цих обставин сама собою не доводить отримання грошей від злочинного угруповання.
Тому захист Фролова від недоведених звинувачень не потребує вигаданої героїчної біографії. Не потрібно оголошувати його українським союзником, прихованим дисидентом або самотнім борцем проти Кремля. Для таких тверджень також необхідні докази.
Достатньо послідовно застосувати просте правило: кожне звинувачення має спиратися на перевірені обставини.
Українська позиція не потребує вигаданих союзників
Україні потрібна довіра. Її формують точність, відкриті джерела та здатність виправляти помилки.
Якщо журналіст справді виступає проти агресії, це мають засвідчувати його публічні слова й дії. Якщо редактор припустився помилки, важливо з’ясувати, як вона виникла і чи готовий він її виправити. Якщо йдеться про свідоме замовне розміщення, потрібні документи, що показують замовлення та участь конкретних людей.
Підміняти ці різні ситуації одним зручним образом — героя або ворога — означає втрачати точність.
Право на відповідь має працювати
У цій історії Фролову та його редакції варто надати можливість пояснити походження фотографії, біографічних відомостей і самих публікацій. Відповідь потрібно перевірити й передати читачам по суті.
Така позиція цілком сумісна з підтримкою України. Ми можемо беззастережно підтримувати її свободу і водночас вимагати доказів щодо конкретної людини.
Чесна журналістика починається там, де навіть переконання, які нам близькі, не звільняють нас від обов’язку говорити правду.