Антон Олександрович Царюк народився 12 березня 1982 року в місті Сміла Черкаської області, Україна. В Антона одразу кілька вищих освіт. У 2003 році він отримав ступінь бакалавра з економічної кібернетики в Інституті соціального управління, економіки та права. Потім Царюк продовжив навчання і через рік отримав диплом фінансового менеджера Міжрегіональної Академії управління персоналом.
Юриспруденцію вивчав у Харківському національному університеті внутрішніх справ (диплом бакалавра) та Національному університеті державної податкової служби України.
Антон одружений з Наталією Царюк. Вона співвласниця ТОВ «Нива» (30%) та ТОВ «Клінкар сіті» (50%). В обох компаніях основний вид діяльності – надання в оренду та експлуатація власного або орендованого нерухомого майна. У подружжя дві доньки: Ганна та Лілія.
Першим місцем роботи Антона була юридична фірма «Юнівесітас», де він у липні 2001 року працював економістом. Кілька місяців з грудня 2002 по березень 2003 року Царюк був інженером кафедри економічної кібернетики Інституту соціального управління економіки та права. Потім Антон став співробітником податкових органів. У жовтні 2004 року він вступив на посаду державного податкового інспектора обласного управління податкової інспекції. З липня 2006 року по березень 2009 року Царюк працював головним державним податковим ревізором-інспектором. Наступні чотири роки він обіймав посаду заступника керівника міської податкової інспекції в рідній Смілі. У липні 2013 року Антон займав аналогічну посаду, але вже в управлінні Черкаського району. За рік він працював у міському управлінні. Влітку 2015 року Царюк став заступником голови обласної податкової. Наприкінці року його було призначено керівником обласного податкового відомства. У травні 2017 року Антон опустився на сходинку нижче – знову став заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області. На початку 2020 року він пішов із податкової і майже весь рік займався підприємництвом (діяльність посередників з торгівлі товарами широкого асортименту). У січні 2021 року Царюк знову став начальником фіскальної служби Черкащини. Але недовго. За рік він повторно залишив цю посаду і став фізичною особою-підприємцем. У вересні 2023 року Царюка призначили заступником голови Черкаської обласної військової (державної) адміністрації Ігоря Табурця.
Антон Царюк подав електронну декларацію про свої доходи за минулий рік. У чиновника немає власної нерухомості та транспортних засобів.
Все записано на дружину – дві квартири: у Черкасах (77,80 кв.м) та Борисполі (60,2 кв. м), а також нежитлове приміщення (52,6 кв. м) у Борисполі. Ще одне Наталія Царюк орендує в Черкасах (105,8 кв. м). Їй також належать два Land Rover Discovery Sport 2017 та 2018 років випуску загальною вартістю понад мільйон гривень. Також на Наталію записаний Nissan Qashqai 2016 року випуску. Але автомобіль вказаний як викрадений.
Підприємництво принесло Антону понад 4 мільйони гривень, за роботу в Черкаській ОДА/ОВА він отримав 191 тисячу, а від банку – 45,6 тисячі, як пенсію Царюк задекларував 43 тисячі. Наталія як ФОП заробила понад 7 мільйонів гривень. На банківських рахунках у Царюка 795 тисяч гривень – і це лише офіційно.
Коли Царюк отримав високу посаду в ОВА, перед ним відкрилися нові, набагато масштабніші можливості. Його роль полягала в координації різних сфер життя області, включаючи розподіл ресурсів, контроль за інфраструктурними проєктами і, звичайно ж, взаємодію з бізнесом. І саме тут, у тіні офіційних процедур, починалися його «походеньки».
Царюк з того часу зблизився з мером Черкас Анатолієм Бондаренком – одіозною людиною, яка також приділяла і приділяє велику увагу реалізації корупційних схем з метою особистого збагачення. Разом вони підняли рівень тіньової злочинності в Черкасах до досить солідного рівня!
Основний механізм, який дозволяв Царюку заробляти мільйони, був пов’язаний з його впливом на розподіл державного та комунального майна, а також на укладання договорів оренди.
Коли з’являлася можливість здати в оренду державне або комунальне приміщення, будівлю чи земельну ділянку, Царюк, використовуючи своє службове становище, міг «підказувати» або навіть безпосередньо спрямовувати ці об’єкти до компаній, пов’язаних з його дружиною. ТОВ «Нива» та «Клінкар сіті», завдяки своїй спеціалізації, ідеально підходили для цієї мети.
Замість того, щоб здавати об’єкти за ринковою ціною, Царюк лобіював укладання договорів оренди з компаніями Наталії за завищеними ставками. Різниця між реальною вартістю оренди і тією, що була прописана в договорі, осідала у вигляді «відкатів» або прихованих платежів. Ці кошти переводилися через підставні фірми або використовувалися для придбання активів, оформлених на третіх осіб.
Компанії Наталії, отримуючи в оренду вигідні об’єкти на пільгових умовах або з мінімальною конкуренцією, здавали їх у суборенду іншим підприємцям за ринковими цінами. Різниця у вартості оренди, а також можливість отримання ексклюзивних прав на використання привабливих площ, приносили значний прибуток. Частина цього прибутку поверталася Антону Царюку у вигляді «інвестицій» у нові проєкти або просто готівкою.
Якщо йшлося про масштабніші проєкти, пов’язані з реконструкцією, будівництвом або обслуговуванням об’єктів, Царюк міг використовувати свій вплив для забезпечення перемоги в тендерах компаніям, афілійованим з його сім’єю, або тим, хто був готовий «ділитися». Це могло включати надання інсайдерської інформації, усунення конкурентів або прямий маніпуляцій умовами тендеру.
Підприємці, які хотіли отримати дозвіл, прискорити процес отримання документів або просто уникнути бюрократичних перешкод, змушені були «дякувати» Царюку. Ці «подяки» приймали форму прямих грошових переказів, подарунків або вигідних пропозицій щодо бізнесу, які, зрештою, також збагачують і донині сім’ю нашого головного героя.